Знову ллються краплини й думки,
Пахне свіжістю і прохолодою,
На прозорім склі – струмки
Насолоджуються свободою.
Темні хмари небо закрили
І завмерли темною плівкою,
Вони весь білий світ умили
Своєю кришталевою цівкою.
І ти сидиш на підвіконні
Смакуєш гарячу осінню каву,
Тобі дуже добре сьогодні,
Бо ти завершив усі свої справи.
І усюди кричить тишина,
Її голос ти маєш почути,
І бринить у вухах, як струна,
Її мову ніяк не забути.
І скрізь тишу лунає дзвін
Тих краплинок, що впали із неба,
Такий приємний і лагідний він,
Його слухати нам усім треба.