Під час наших короткочасних зустрічей
Ти думав не про мене,
Ти згадував саме ту мить,
Яка запам’яталась тобі з нею…
Її погляд я ловила в твоїх очах,
Її вуста на твоїх вустах.
І запах її волосся ти смакував,
Коли мене пригортав…
Я щодня писала тобі вірші,
Я щоночі відчувала таїну такого кохання
І підбираючи щонайкращі слова,
Я ніколи не ставила тобі запитання.
Тільки найкраще…,спогади,мрії,
Незабутні обійми, зітхання, надії.
І так кожного дня я тобі присягала,
Що нікого крім тебе не знала…
А ти приходив на призначені тобою ж побачення
І, запевняючи, оберігав від усього.
У тебе був свій Бог, а інше для тебе – нічого…
А я? Я ніхто. І у мене немає нікого…
А потім я плакала, натхнення втрачаючи,
Від того, що душею відчувала,
Як ти моє кохання віддав незнайомці
Яка вірші мої напам’ять читала.