Господь наш Світлий предків, одноликий,
Нам дав свободу й нас боготворив.
Даждьбог у нас єдиний - Сонцеликий,
Синів своїх Богів і нас любив.
Свою подобу дав онукам - розум,
З Коша сузір’я свічку запалив.
Щоб приклонялись Вітрові і Грозам,
Щоб розвивався люд його й творив.
Щоб жив з Батьками в мирі і злагоді,
Для нас і небо й зорі прихилив.
Щоб не вмирала гідність у народі,
Нам душу дав і лід в ній розтопив.
Леліяв Бог нас, тішився з Синами,
В тисячоліттях раєм нас водив.
Як впала з Неба хмара з плазунами,
Любов його, народ мій, розгубив.
Століттями нас тішили брехнею,
Чужий єрей нас зраджував, дурив.
Не будь рабом, проснися вже, душею,
Допоки Суть онучку, не зганьбив!
Можеш, як схочиш! Тільки прИклонялись (другий катрен, третій рядок) і після єрея "нам" я б змінив на "нас" (тоді воно узгоджується і з "дурив"). 
Суть-онучка вироста і дасть підср.туму "єрею"..... 
