Чи думав ти у чому смисл?
У чому ясність всіх думок?
Чому не бачимо ми «сонця»?
Чому не бачимо «зірок»?
Коли ти йдеш шляхом гнівливим,
Додому так не повернеш.
Впадеш долинам між поля,
Серед грози навік заснеш.
Ти дім знайдеш лише у сні
І правду відшукаєш там.
Та чисту істину вбачати –
Це все ж дано уже не нам.
Попереду тебе темряви світ,
Попереду тебе світла парад.
Якщо ти не бачиш попереду шлях,
Повертайся сюди, повертайся назад.
Якщо ти не бачив хто стоїть там –
Між вікнами, між сірих дерев.
То явно ти не бачив моря,
Не слухав його лютий рев.
Ти бачив полум’я із неба,
Ти бачив Його чистий гнів,
Ти бачив День Страшного Суду,
Ти бачив день кінця всіх днів.
Остап Лагойда (17.12.17)
