Я вас кохаю !
Ніжно та безвинно,
ваш сміх , то мій злет душі,
який лунає так нестримно,
ноти дзвінкі з моря беручи .
На жаль, я не Тетяна вам ,
а ви не мій Онєгін.
Ваші крила не Костенко Ліни .
Де та панна Інна ,
про яку писав Тичина ?
Хоч і чужі , але любив її .
Я не чекаю відповіді від вас,
не руйнуйте особистий крас !
Слова в цім ділі зайві ,
побачу у потоці ваші очі крайні,
що зліва , зліва у юрбі гніздяться ,
і так грайливо промовляють : "Цяця".
