Я зрозумів. Так – це вона.
Як янгол з неймовірною красою,
Хотів піднятися з тобою.
Забувши все. І полетіти в небеса.
І серце скаже – це вона.
Тоді відкриєш ти свою вуаль.
Твій погляд не забуду я ніколи
Нарешті я знайшов Святий Грааль.
І ніби все змінилося навколо,
Коли відкрила ти свою вуаль.
Лише тобі я напишу сонети.
Як кожен день тебе чекав,
Як ніжно, міцно обіймав,
Малюючи в думках твої портрети.
Так, мабуть, і Ронсар писав сонети.
І хоч на мить до тебе підійти.
Без жодних слів, без жодного вагання.
Відчувши двох сердець кохання,
Зустрітись знову. Я і ти…
Без слів. Лиш тихо підійти.