Життя не можна розписати –
Тут графік, розклад неможливі:
Хто – сіяти, хто – колисати–
Збирає кожен власне жниво.
Сховай небажану сльозу,
Стряхни задуми темний колір,
Прислухайсь, очі теж роззуй,
І не карай себе ніколи.
Зумій у цім житті вціліть,
Не розгуби гуманність, совість.
Знай: серце в кожного щемить,
І кожен пише власну повість.
Ганна Верес (Демиденко).
У Вас такі глибокі філософські роздуми. З ними не можна не погодитись. Бо дійсно "Збирає кожен власне жниво. І кожен пише власну повість". У Вас вона чудова, поетична.Пишіть! Пишіть! А в мене таке - "Порох і ванілька"