Як швидко плине час, коли його так треба
Життя кружляє нас, підносячи до неба.
Як швидко плине час, коли ми поспішаєм,
А іноді пливе, немов луна над гаєм.
О, часе! Зупинись, коли тебе не вистачає
Людина ж бо сама кудись так поспішає.
Цікава річ життя у часовому полі
З родин до небуття, з проблемами у долі.
Ми біжимо кудись, не бачимо нікого,
Здіймаємось у вись, торкаємось святого.
То що ж за річ той час?
За що його цінують, планують і марнують?
Дитиноньці малій – це вік розваг і подій.
Людині молодій – любові час та мрій.
Дорослому – життя, вже сповнене буттям.
Старенькому воно як віком додано,
Бо кожен день його - підтримка ближнього.
А час – дарунок Бога, розкаже він про все
Багатий і небога – всі розуміють це.
Як довго плине час, коли це нецікаво,
Коли нудить вже вас від виступу роззяви.
