Знов ти? Не зачіпай мене…
І не кажи, що не забула…
Життя й так болісно скубе,
Розкривши пащу, як акула.
Каміння купу накидав
В минуле – ту безжальну прірву,
Та одного, лишень, не знав,
Що дійсність схована за ширму…
Навіщо знов потрібен я?
Так, борсаюсь ще у болоті…
Та час веде до забуття –
Тому не сподівайся! Годі!
Був вибір твій… Не треба слів
Що й як було – яка різниця…
Загоїться брехні нарив
І я злечу, злечу як птиця.
Минуле не займай тепер –
Заможністю любов накрила.
Для тебе я – колишній… Вмер…
Ти маєш те, чого хотіла.