Ти відчуваєш, яка порожнеча?
Вона пронизує і сковує до нестями.
Це у всіх так буває?
Я не знаю, не можу зрозуміти чим хочу дальше займатися.
Легше, мабуть, згоріти до тла на одному місці?
Аніж тинятися з місця на місце, губитися в докорах сумління.
Чи правильне рішення я прийняла.
Але ж життя проходить!
Там сумбурно, пекуче сумно, не мрійливо.
Не так, не так, не так...
Як хотілося в дитинстві
Чи може ще не час, але коли?
Нас гублять люди, чи може ми самі свої творці?
