Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: natali.voly: "Мамочка, прошу, не убивай!" - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Світла (Імашева Світлана), 14.09.2017 - 18:54
:12 Перехопило подих, коли читала ваш твір. Я на схожу тему писала - про народжених, але покинутих дітей. То цей вірш помістили в жіночій консультації на стенді. А ваш слід розмістити на великих плакатах - на вулицях міст і сіл Листочок, що загине без гілля,- крик болю здичавілої планети, - Твоє дитя, покинуте маля, благає, квилить, плаче: - Мамо, де ти? Матусенько, куди,чому пішла? Нащо мене залишила, малого? Чом до грудей своїх не піднесла? О, нагодуй,прошу,синочка свого... Матусенько, дала мені життя, Тож не роби, на горе,сиротою, Серед чужих людей на забуття Не кидай із байдужістю страшною. Бо я загину без твого тепла, Без молочка солодкого й любові... Поглянь, матусю: я - твоє дитя, Народжене з твоєї плоті й крові. У мене навіть оченьки твої, Такі ж блакитні, ніжні, як у тебе... Були слова і пестощі палкі, Була любов - мене ж карать не треба. Щоб не лилися сльози каяття, І щоб журба тяжка не задавила Твоє дитя, покинуте маля, Що ти його на горе породила. Будь матір'ю: це суть твого життя, Бо кожна жінка - це найперше - мати... Твоє дитя, щасливе немовля, Тебе жадає мамою назвати. ID: natali.voly відповів на коментар Світла (Імашева Світлана), 14.09.2017 - 22:57
Світлано, Ваш твір зворушливий і теж дуже актуальний. У мене є твір, називається "СУКА", у ньому висвітлена проблема не кинутих дітей, а викинутих новонароджених на смітник. Тяжка тема, тяжкий вірш, який дався мені дуже тяжко. Дякую Вам за відгук.
Святослав_, 14.09.2017 - 18:26
Вірш на стіну відповідних мкедичних установ, плакатом, разом з малюнком.В Україні кожна десята жінка, що таким чином переиває вагітність, йде слідом за вбитою дитиною. За статистикою. natali.voly відповів на коментар Святослав_, 14.09.2017 - 22:49
Так, Святославе, Ваша правда. Те, що роблять жінки усього світу кожного дня, це є жахіття. Якщо вже й чоловіки реагують на цей вірш, то, мабуть, цей твір написаний не даремно. Дякую Вам.
Ярослав К., 13.09.2017 - 13:09
Помилуй нас, Боже...Вот так уничтожить... Мурашки по коже До боли, до дрожи... На эту тему, но более оптимистичное "Я есть, я живой", если будет желание natali.voly відповів на коментар Ярослав К., 14.09.2017 - 14:22
Ярослав, я прочитала Ваше светлое стихотворение. В нём естественная человеческая радость живого существа от осознания что впереди целая жизнь. В моей работе совершенно другая картина. Статистика абортов удручающая. Передать чувства того же ЖИВОГО существа, перенесшего свою ужасную смерть так и не родившись, вот это была главная цель написания этих строк. Как это получилось - судить читателю. Спасибо Вам за понимание.
яся, 13.09.2017 - 09:11
Самі ж нищимо в собі життя. Вчасно зупинитись треба нам, не бути співучасником смертельного злочину. Йде жорстока війна. Господи! Спаси і Помилуй! natali.voly відповів на коментар яся, 14.09.2017 - 14:24
Яся, спасибо за отзыв Вашего неравнодушного сердца.
natali.voly відповів на коментар MuzaStar, 14.09.2017 - 14:30
Спасибо за отклик Вашего сердца Значит мне удалось передать свои эмоции так, как чувствует моё сердце, понимающего всю трагичность происходящего - аборт, это убийство, смертный грех.
|
|
|