Вас ведуть на плаху.
Подивіться, лобуряки,
Як ворог радіє!
Ви гризетесь, як собаки, –
Україна тліє…
Нема мудрості ні часу
Її рятувати.
Продаєте Неньку нашу
За крісло і шати!
Ворог тішиться, сміється,
Що дебіли б’ються.
Лихо, – свій вам не вдається,
Бо чужинці в’ються,
Свої морди наставляють
Без сорому й страху,
І вас, дурнів, загрібають,
І ведуть на плаху.
Та чому ж ви, українці,
Їм падете в ноги?
Чи в вас дурості по вінця,
Й не видно дороги?
Чи ви, може, признаєте,
Що ви всі бездарні?
І, як ті телята, йдете
У чужі січкарні?!
Галина Яхневич
