Ірина Вовк. "МАРІЯ З МАГДАЛИ" (драма) . Дія ІV. З'ява ІV (продовження15)
З'ЯВА IV
Юда збуджений ходить якийсь час,
входять Магдалена, Аре і Марта.
Юда—Магдалена—Аре—Марта.
Юда
Магдалено!
Магдалена
Іменем Месії
сьогодні будь здоровлений...
Юда
Приходиш до мене?
Магдалена
До сповідника Месії...
Юда
Лиш до сповідника?
Магдалена
...І також скарбника...
Юда
То значить—не до мене!
Що ти хочеш—кажи... я слухаю...
Скарбник Месії—
слухає...
Магдалена
Відхожу...
іду все далі-далі... В глушині
сама зостанусь, пусткою покрита...
Ніхто мене вже більше не побачить,
крім Бога і Месії...
Юда
Там, одначе,
Він буде бачити тебе?
Магдалена
Ніхто, крім Нього...
Я також буду бачити Його...
і буду чути... як дитя вчуває
долоню матері сердечну...
Я ж дитина...
Його... Бо Він мені...
є матір'ю і батьком—всім!
Тому то—
Його обожнюю... милую і шаную
без меж...
Юда
Про Нього мовиш... мовиш про Пророка...
про Вчителя?
Магдалена
Хіба ж би я могла
так говорити не про Нього?
Інше...
нове життя Він вготував мені...
Ось тут... тоді... у серці... спокій, тиша...
і благодать... а ще спокійна, тиха
любов...
Усе це Він нарік би Царством Божим...
Юда
За королеву бути в нім воліла б...
і мріяла, і снила об тім, правда...
Магдалена
Служебкою найнижчою—воліла б—
не королевою!
До ніг його припасти...
дивитись в очі... цілувати стопи...
і слухати слова Його—це щастя—
таке велике щастя!
Юда
Прагнеш бути
служебкою найнижчою, а перше—
про королеву мріяла і снила!..
Магдалена
Було це так давно... о, так давно...
Пауза.
Нічого...
не пам'ятаю...
Юда
Перше, ніж узріла
Месію...
перед тим, як...
Магдалена
... То вже було давно...
о, так давно...
Пауза
Нічого... нічого не пам'ятаю!
Юда(в розпачі)
То вже так давно!
Не пам'ятаєш!!!
Магдалена
Пам'ятаю тільки,
що тут... в тім домі...
є мої служебки—
невольниці мої...
узріти прагну...
Юда кличе служебок Магдалени.Магдалена
Сестри мої любі... кохані сестри...
Я така щаслива!
Хочу тим щастям поділитись з вами...
Від тої хвилі будете ви вільні
і діти ваші будуть вільні також!
Служебки оточують її колом.
Клоняться до колін, дякують.
Щасливі будьте,
як і я щаслива!
(До Юди.)
Тут вже віддавна слуги твої вільні,
чи правда?
(З докором.)
Я сьогодні тільки про це подумала!
Юда мовчить, відчуває,
що все між ним і Магдаленою скінчилось.
Магдалена звертається до служебок...
По хвилі вони повертаються, несуть шати і клейноди.Магдалена
Ось мої шати...
... ті, котрі нужду
мою явили світові—нехай же
заслонять встид дівиці...
... ті, котрі
пожари пожадань здійняли вгору—
хай відігріють з трему зимні кості...
... а нараменники... заушниці зі злота,
перстені дорогі... коштовні брошки—
прийми до скарбу...
май на кусень хліба...
на сіль—нужденним...
матерям і вдовам...
і сиротам...
(Відходить з Аре і Мартою.)
(За виданням "Марія з Магдали"(драма). - Львів:Логос,1995)