Сабо для прогулянок парком в зливовий дощ,
виноград на столі, в чайній чашці - чебрець і хвощ.
В Чайнім морі немає ні чайок , ні маяків.
Вона робить ковток, серед книг і сухих вінків,
у квартирі, де множиться безлад і все паде́ від незґрабного руху.
Волосся морквяно-руде вона заправляє за вухо,
оранжево-вогняне, без жалю перепалене супрою.
Вона просто хотіла щоб слухали, жадала бути почутою.
Хлебче свій чай як звикла - жадібно, ще гарячим.
Залишає, щоб потім долити іще, хоча, якщо чесно - навряд чи.
Скрип дощо́к під ногами, розмірене гудіння рефриджератора,
часом стіни "своєї фортеці" починають здаватися ґратами.
В Чайнім морі бракує чайок, ніхто нікого не слухає...
Вона б тобі, певно, подобалась - якби не була жирухою.
