Ірина Вовк. "МАРІЯ З МАГДАЛИ" (драма) . Дія ІІ. З'яваІ, ІІ (продовження4)
(переспів польської релігійної драми)
Дія ІІ
З'ЯВА І
Учта—рій співбесідників. Юда—бесідники.Бесідники
Будь славен Юдо!
Юда
Дякую вам... дякую!
Бесідники
Будь славна, Магдалено!
Юда
Будь славна, Магдалено—
моя коханко!
Приятелі, тіштесь
моїм безмірним щастям! Все, що мав,
я—син Іскаріоти—наказав
на день святковий вам приготувати!
зажийте тих веселощів, аби
оцей день Юди довго пам'ятати!
Бесідники
…і день дочки Магдалю!
Юда
День святий, великий— обох коханців!
З'ЯВА IIВходять посланці архікапелана. Стають
перед порогом.
Юда
Ба, навіть посланці архікапла́на
прибули на бенкет,
аби підняти
величний келих і рознести блиск
мого весілля:
—Звольте на поріг!
Посланці
Гостини дому, що ганьбою вкрився—
не можемо прийняти...
Юда
Ганьбою?... говоріть ясніш!
Посланці
Пере́люб—є ганьбою для людини.
Юда
Якщо для того тільки—відійдіть...
Посланці
Якої відповіді, Юдо, нам чекати?
Юда
А жодної...
Посланці
Як жодної?
Юда
Таку, принаймні, добре зрозуміють...
Ба навіть Той, котрий стає щодня
в оселі Божій—зрозуміє також,
бо я сказав!
Посланці
Бо ти сказав!?. Послухай:
від імені Того, хто нас прислав,
тобі, Іскаріоте, сповіщаєм—
від Храму Божого тебе ми відлучаєм,
віднині не приступиш до святині...
Офір твоїх не прийме вже вівтар!
Юда
Я маю інші вівтарі...
На них душі моїй
могутня вселюбов Отця
явиться...
Посланці
Блазень!
Юда
То ви любов мою до Магдалени
назвали перелюбством! Тоді знайте,
що двох сердець ніколи не єднало
таке святе і чисте почуття!
Чого ж ви хочете?
Посланці
Прийшли до тебе, Юдо,
від імені Того, котрий стоїть
щодня в оселі Божій, нагадати—
остережися тої ти ганьби...
Юда
Я те блюзнірство,
як найпахучішу офіру Богу Ягве
із глибини сердечної кладу...
Посланці
Нехай за учту ту, котру отут справляєш
пахучі ружі в'януть, і нехай
вина позліта в келиху замерзне,
а серце перелюбки, як ті ружі,
нехай зів'яне і заледеніє,
як золото вина—тоді нехай
навіки вже відступиться від тебе..
Амінь!
Посланці(Разом.)
На віки вічні...
Амінь... Амінь...
Амінь...
Юда
А ті прокляття—нехай впадуть на вас!
Посланці
Сповнивши волю архікапелана— відходимо...
(Відходять.)
(За виданням "Марія з Магдали" (драма). - Львів:Логос,1995)