ось ми тут: цього року нівроку
в цих літах. нині літо, а насправді – поза часом.
ми заволоки, і дивимося
на все, що ми бачимо, через свою заволоку:
все минуле тепер постає невиразним безглуздим сном.
я не можу повірити, навіть не пам'ятаю,
як то сталося, й чи сталося то взагалі.
чи ми пішли за дунай, чи повернулися вже з-за дунаю,
що ми тут – переможці й невдахи; веселі й не дуже;
а навіть і зовсім злі. –
і чорні, й золоті, всі чорно-срібні;
і всі гуртом, і геть одноосібні.
кажуть мені: ти лиш на себе поглянь.
я дивлюся – бачу лиш дзеркало, що на ньому якась пилюка;
ще й порепане – боже! у мене десь тут було кількасот запитань,
ось наприклад: чи йти у вогонь без вагань,
чи з ваганнями; й чи, наприклад,
нам потрібна гірка наука?
так співає, повчаючи, дзеркало, і слова його, ніби смерть.
а темніші за ніч, коли хмари,
і не видно зірок, а ця твань про них бреше.
– комбікорм?
– ні, на чверть перемелена дерть!
– ніхто не без догани, ніхто не без покари.
далі співає: миритися чи, наприклад, перемагати?
але то вже дитяче, коли відповідь знають всі –
навіть ми, реєстрові солдатики й майже солдати:
перемогти, а тоді вже миритися – хоч би й тут, в нічиєму часі.
натягли й протигази. швидше корови теляться
і світліші на небі хмари тепер, ніж оці
ваші очі закохані, тьху, пак захукані скельця.
що робити з цим фактом? хай вам підкажуть мерці
з закопиленим мозком-губою, ще й з трояндою в мертвій руці.
а мені вони кажуть, бо вони всі отут в голові, –
все до прикладу приказки кажуть, ніби живо були живі:
– ось ми й тут, мов удосвіта. і коли ж то? холодно й темно;
смерть і хіть, і розпуста; й презирство, і просто біда.
бережіть свої очі, не плачте, і не просіть даремно:
вже сьогодні четвер, а вчора була середа.
– о, так було і в ніч перед чумою,
і в ніч перед різдвом, і в ніч перед війною
за твором: in another time, motörhead
ID:
742857
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 20.07.2017 21:44:20
© дата внесення змiн: 20.07.2017 21:44:20
автор: norton
Вкажіть причину вашої скарги
|
