Дихнули прохолодою ліси…
Ну ось і дочекались падолисту.
Пожовклих діток юної весни
Нанизую на чарівне намисто.
Ти знов за рік повернешся дощем,
Багряно-сірим килимом на травах,
Та я вже буду інша, старша вже
За ту, що тут з тобою розмовляла.
Ми схожі, чуєш, осене свята?
Так, як і я, в душі ти заблукала.
В своїх-чужих посланнях і листах
Ховаєш свої будні нецікаві.
Несеш між люди свій туман-обман,
Усміхнена, заплакано-щаслива.
Прощення в себе просиш і сама
Засуджуєш себе на довгі зливи.
… Дихнули прохолодою ліси…
Ну ось і дочекались падолисту…
Я й осінь… Протилежні полюси
Нанизую на чарівне намисто.
