Ступаю в день новий. О скільки дива,
Скільки краси – очей не відведу!
Розцвів бузок, щоб я була щаслива…
Живу!
Вслухаюсь в тишу, спів пташок – веснію.
Нап'юсь промінням сонця досхочу.
Віддамся вітру, загнуздаю мрію…
Лечу!
Зберу в вірші весни найкращі миті:
Сади, поля й травинки не згублю,
Крізь душу сію край свій у блакиті…
Люблю!
Себе гублю, втрачаю, не жалію,
У дні новім ловлю свою зорю.
Окрилену любов в душі лелію…
Й горю!
І так щодня, щороку, споконвіку -
Красивим, вічним засіваю путь.
Рощу у серці скарб – чарівну квітку…
Й цвіту!
Вслухаюсь в тишу, спів пташок – веснію.
Нап'юсь промінням сонця досхочу.
Віддамся вітру, загнуздаю мрію…
Лечу!..........ЛЕТИ, Сонечко, в тебе це ДУЖЕ добре виходить!
Гарний вiрш, Олено. Такий весняний, квiтучий настрiй проглядаеться у вашоi героiнi. То ж весна навколо неi квiтне i вона, вiдповiдно, теж iй наслiдуе.
Тiльки от у вас у 1 i 2 рядку слово "скiльки" - у двох рядках пiдряд одне й те саме слово звучить. Може вам, аби яскравiше звучало, у 2 рядку слова "скiльки краси" замiнити на "яка краса" - "Яка краса - очей не вiдведу".