Він збирав її сльози губами,
Ніжно-ніжно так, ненав'язливо.
Вона обіймала його руками,
І його це найбільше вразило.
Він передзвонював їй запізно.
Вона ж дочекалася миті,
Як душі з'єдналися різко,
Вони у коханих відкриті.
Він перебрав її біль на себе,
Вона загубила усі телефони.
Часто люди втрачають небо,
Та краще втрачали б патрони.
Він знав усе, що не знала,
Вона ж забула навіть ім'я
(Завжди його у снах вимовляла),
Бо пролетіла між ними стріла.
