Крила не знають про Землю,
Душа не потерпить тяжіння
Пове́рхів людської кар"єри...
Збираються в купу химери -
Аероплани титанів - думок...
Устелене матами поле
Пружинить образою днів
І серця двигун розігрів
Ейфо́рію втрачених снів...
Повітря - пального достатньо,
Щоб вийти на новий рубіж,
А не жертвою комусь під ніж,
Матеріалом амбіцій чужих...
Зради світу - удари під дих...
Над аморфністю кволого тіла
Зоря в очах жевріла...
Рушати ! Рушати ! Рушати
У площину не підбитих ілюзій,
Босоніж по космічному лузі...
