Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Шон Маклех: Прозорий світ - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Ем Скитаній, 06.05.2017 - 16:14
класно ...у мене теж є про "скляний світ", але в дещо іншому ракурсі і зовсім про інше...
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за такий відгук, друже!
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук та інтерес до моєї творчості! Радий, що мої твори Вам подобаються...
Олена Акіко, 01.05.2017 - 13:01
Захоплююча картина прозорого світу!Коли читала, навіть мелодію чарівну відчула Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за такий відгук! Радий, що Вам сподобалось!
Святослав_, 01.05.2017 - 06:35
В потойбіччі всі будуть прозорими, знали б про це чорнодухі. Та мабуть, знати не хочуть.А білим боятись нічого. Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Можливо... В ірландських легендах є різні версії з приводу цього...Дякую за відгук! Петро Кожум'яка (Ян Укович), 01.05.2017 - 04:30
На кораблі скляному я пливу Прозорому – як сниво наяву, Пливу – На острів кришталевий: диво скла: Прозорий світ: туман, роса, імла Забарвлюють прозорість в колір молока, Крізь скелю скла світ місяця торка. І срібло осені у цей спокійний час Від острова майстрів та пастухів Як місячна доріжка Пливу – В скляні вітрила дме вітрів двоспів, Жене думки вперед вітрильник-ліжко… Під дном скляним пливуть стада почвар З глибин несуть свій споконвічний дар – Забути. І примарний вітер-вечір. Сирою ковдрою на плечі Накрила й хвилею пітьма. Скляним веслом солона гіркота, Як поцілунок вічності-спокути. Гірке моє теперішнє життя, Прозоріший за скло - це я – Прозоріший від вітряного дня, Прозоріший, аніж Ірландія моя... І серед простору залишусь мандрівцем Такого синього і синім ялівцем Я проросту серед камінної землі Ірландської віршами У склянім житті, В прозорій славі Кидати буду у «цвяховану блакить» - Бо зорі цвяхи, хай не зовсім золоті, А десь іржаві... На каменях скляних, нехай щомить Дзвенять (бо скло) і музика скляна звенить Шляхами скла й прозорості вина Скляна мелодія моя луна... Дуже сподобалось, тому одразу трішки домалював (...з вашого дозволу). Закортіло. Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, друже, за такий поетичний варіант!
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! Це все ірландські легенди... Всі образи моїх творів - звідти...
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за такий відгук і розуміння моїх творів!
|
|
|