Звірятко невгамовної душі блукає в тілі, що воліє вмерти. Ти вперта! Я? - вікно в осіннє небо, жовтий лист чи сповідь, чи липка надія? Стерти! І з докором сумління вийти геть Звірятку невагомої душі.
ID: 723427 Рубрика: Поезія, Лірика кохання дата надходження: 14.03.2017 10:11:37 © дата внесення змiн: 14.03.2017 10:11:37 автор: Вітер Ночі
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie