Ну от, кілька слів для тебе, ти, знаєш, я ще жива,
У передвесняне небо кидаю твої слова.
Кидаю твої долоні і доторк гарячих уст,
А все, в чого я в полоні, – останнього снігу хруст.
Останніх морозів іній - твої незначні дзвінки,
І не простягай віднині на зустріч мені руки.
Я вже не твоя, і досить цих нервів і болю сплав,
Ти втішився мною й просто на потім мене відклав.
Я так намагалась марно в мовчанку з тобою знов,
Я ж думала: тобі хмарно, я ж думала, що любов.
Ну що ж, ти награвся, «браво»! в кохання і в почуття,
Та тільки от гра без правил, хто виграв, скаже життя.
