Проходять дні, минають хвилинні епізоди життя
і ти сидиш, біля каміна тихо й спокійно сама.
Усе навколо втратило будь-який сенс з альбому,
бо все те, що ти колись відігравала в театрі драйвово
хвацько пропало, як пропадають люди з життя,
бо всі вони гарно змальована з газет ілюзія, яка
стрибає по хмарах, як давно знайомий колобок,
а ти у ліжку мрієш про свіжий, цукровий пушок,
який підсолодив би твоє кольорове життя
і ти чекаєш на когось, хто б прийшов на твоє відкриття.
23/02/2017р. 8:40.
