Віття дерев схопила судома.
І два дні, як нестерпний холод.
Щороку птахи тікають із дому,
До цього не звикну ніколи.
Закинулось сонце снодійним,
Ніяких турбот і питань ніяких.
Це всього лише звичне дійство
І знайома вулицям мряка.
Пішли гуляти босоніж зі мною,
Сховай свої ніжні крила.
Ніч бешкетниця вмилася хною,
І наші кімнати вмила.
