Розмови з тобою, немов кава вранці
Пробуджують жагу до життя,
Та і сидячи з тобою у мовчанці
Поринаю з легкістю у небуття.
Ловлячи твій погляд на мені,
Себе несміливо почуваю.
Немовби у якомусь сні
Дивні почуття відчуваю.
Лежиш на ліжку дрімаючи,
Як маленьке миле кошеня.
І я тебе за руку тримаючи,
Шукаю щастя навмання.
І все здається так чудово,
Немає причин хвилюватися.
І варто сказати лиш слово,
Але боюсь розчаруватися.
Моментами тебе не розумію,
Якої реакції від тебе чекати.
Але тримаючи в думках надію
Буду і далі у здогадках блукати.
