Знову падає на землю білий пух…
Ангели скидають своє пір’я
Тихо… Не чути їх на слух,
Нас не чарують ангельські створіння.
На місто опустилася зима
Вкутує, засніжує людські тремтячі душі.
І в заперті уся краса,
Вона тепер нам так байдужа.
Відігрівайтесь пам’яттю весни і літа!
Темряву долайте лиш своїм теплом,
І перші проміння ангельського світу
Зустрічайте і вірте в справжню любов.
Євгенію(є), дозвольте трішки покритикувати ваш вірш. Вцілому ідея та задум дуже хороші, але з боку помилок вкажу на такі: повтори білий, білі, зима Вкутує, а не укутує, логічніше за правилом чергування в з у, прочитайте його, воно легке, повтори тепер тепер, байдужІ - що байдуже не зрозуміло. І все) Якщо потрібна буде допомога з боку перевірки на грамотність, звертайтеся) Буду рада бачити від вас повідомлення.
Спасибо за критику, приятно общаться с профессионалом. Я конечно стараюсь по возможности исправлять ошибки, но, как видите, не всегда получается. Если понадобиться помощь обязательно обращусь. Ещё раз спасибо, что обратили внимание.