все роблю я не так і не те і звичайно ж не скажеш що вчасно
я будую проблеми з піску вирізаю з граніту
а тобі все так просто все легко все дуже давно уже ясно
і зі мною й з тобою й з усім божевільним цим світом
відчуваю не те і не так й не до тих до кого би я мала
і сміюсь я і плачу й кручусь в монотонних циклах
а у тебе все цілісно жодних стрибків інтервалів
а тобі остогидло усе те до чого я звикла
а твоєму би спокою вічні звести монументи
а твої би слова у промови чи мемуари
я їх слухаю мовчки вбираю усе дощенту
і згораю дотла сподіваючись лиш на чари
