Кохання у душі іскриться,
п'янить мов білеє вино.
Від нього уночі не спиться,
гаптую долю в полотно.
Я вишиваю кожний хрестик,
з любові створюю вінок.
Це ось тичинка, а це пестик,
голівку гладю у квіток.
Мандрую полем я сорочки,
в далекий, неозорий край.
Її залишу я для дочки,
нехай цвіте в житті розмай.
Це ось рукав, а це вже спина,
іду все далі в полотні.
Я думаю про свого сина,
присвячую, йому пісні.
Коханням вишита сорочка,
впаде до ніг тобі в пітьмі.
На ній немає і замочка,
кохання лиш на полотні.
Кохання, це щоденна праця,
без вихідних, святкових днів.
Буває лиха повна таця,
а більше, то щасливий спів.
Кохання, душу спопеляє
і током б'є по жилах кров.
Та це найкраще, кожен знає,
кохання, вірність і любов.
сподобалось особливо 
дякую.
