«Ніч віддавала всі чари і сни до останку,
Нив'я зоравши солодких таїн переліг»*.
Лише блукає засніженим полем до ранку
Герда, шукаючи серцю своєму нічліг.
Що їй вітри, коли в спину про нього тривога?
Що їй сніги, коли терпне у серці ім' я?
В світі померклім для істини вперта дорога
Йти уперед, доки поруч твоє янголя.
Там, десь під зоряним куполом теплі надії
Вогником гріють, витають Різдвяним пилком…
Ноче всесила, даруй їй світанок під вії
З Каєм зустріти, де свічка горить за вікном.
* Спроба продовжити довершене
Олекса Удайко "Ранок рожевий"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709011
Т[youtube>" frameborder="0" allowfullscreen>ам, десь під зоряним куполом теплі надії
Вогником гріють, витають Різдвяним пилком…
Ноче всесила, даруй їй світанок під вії
З Каєм зустріти, де свічка горить за вікном. Прегарно!
...так вже й довершене! Довершеним буває тільки Бог! 
"Що їй вітри, коли в спину про нього тривога?" 
Оленко! 
