Ми невгамовні діти свого часу,
Загублені й забуті у юрбі.
Хтось, може, й розмалює сіру масу,
Але нашкодить в цей же час собі.
Жага до знань – це якось не по моді…
І якось не сучасно взагалі…
Думки давно пиляться у комоді,
Чи продані за гроші немалі.
Суспільство й особистість – різні речі,
Та кожен другий враз про це забув.
Свідомість вже готується до втечі,
Вона у цьому світі – це табу.
У музи руки вже від болю сині,
Та все одно вона йде до митців.
Життя – це як розпродаж в магазині,
Продасться все. Знайшлися б покупці.
