У співавторстві з чудовою в усіх сенсах Світланою Рачинською
Золотогривим левом увійшов цей ранок в дім, й згорнувся на канапі.
А серце б`ється так, що кожен шов тріщить у тісно скроєнній кімнаті
На двох. А ще інжир та шоколад, і кава, що скипіла та дурманить...
Ми осягнули сурдоперекла́д там, де ялинка щастям тільки вбрана.
А ми з тобою трішки несповна ні розуму, ні міри у любові.
Та чи буває міра в відчуттях, коли лягають дотики шовкові
Клеймом на серце? Тим, що з-поміж всіх небачений невіданий, мов диво,
Коли клубочком в грудях муркотить чи зорепад, чи віхола, чи злива…
Знов цята щастя - ямочка ланіт, де когут вогняни́й для нас танцює
Ще за вікном... І музика п`янить тих слів, що на зап`ястях /ніжні/ чую...
І мружаться крізь штори ліхтарі, непивадкові свідки. І полює
На тіло поцілунок /від і .../. Я тебе, світанок любий мій, цілую....
Дякую за спільні римохвилини моїй прекрасній подрузі і дивовижній поетці Світланці Рачинській.
Я в полоні твоїх чар з перших слів... назавжди)))
Продовження варіацій на тему ранкового бешкетництва:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708972
Яка красива лірика, Оленко! Неперевершено!!!! Радісних свят і всього найдивовижнішого у прийдешньому!!!! Хай джерельце натхнення - буде тким же чистим і невичерпним!!!