В океані життя нас оманливі вкрили тумани
Із людських почуттів у сплетінні неправильних слів,
І сідаємо ми кораблями на рифи обману,
І свічками згасаємо в докорі власних світил.
Ми ніхто в цьому світі, і нас незліченно багато,
Тих хто носить в собі помилок своїх брили важкі.
Відпускаю - лети, пам’ять ріже надірвані ванти,
Лиш на згадку залишу про тебе фіалкові сни...
