Чеканням години прошиті,
Чому я без тебе не можу?
Звичайним життям просто жити,
Навіщо печалі ці множу?
Мовчить телефон, що за жарти,
Чи може думки вже про іншу?
Дзвонити хоч іноді варто...
Забуду, надію залишу.
Та де там забути! Не можна,
В сто перше загляну у вікна,
На небі там зірочка кожна,
Безсонням розквітне і зникне.
Чекання моє ні до чого,
Порожні усі сподівання,
Годинника цокіт старого,
Зі мною говорить до рання...
