Ой, Михайле- Михайлечку,
де ж ті білі коні?
Запрягай в зимові сани,
не тримай в загоні.
День на білих, день на сірих,
а день- на червоних,
розгулюють білим світом,
ніяк не загониш.
Ой, Михайле- Михайлечку,
візьми коні за уздечку,
заплети їм білі гриви,
вкрий снігами рідні ниви.
Аби літом колосили
та хліби рясні родили,
візми коней за уздечку,
ой, Михайле- Михайлечку.
Най у рідний Край полинуть,
вороженьки нехай згинуть,
любий наш архистратигу,
розтопи холодну кригу,
пришли любов щиру люду,
тя хвалити нині буду.
І вітати й вінчувати-
дай всім, Бог, добро до хати.
Всім Михайлам, Михайлинам,
А також їхнім родинам,
Довгих літ у Божій ласці
та життя, немов у казці.