Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Любов Ігнатова: Я хочу бути деревом - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Ніла Волкова, 12.11.2016 - 17:33
Дорогу ціну, іноді, платить жінка, щоб у домі було тепло... Трішки сумно, але так уже влаштований цей світ - найкращі приносять в жертву своє тепло.З повагою і любов"ю Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Плани — взагалі, така непевна штука Дякую! Фотиния, 07.11.2016 - 14:46
Якесь однолітнє дерево виходить... Не знаю, Любцю... Я б тоді хотіла бути пилкою, щоб правильно запиляти мізки отому бовдуру - "любітєлю" плодів і тепло-калорій Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
зараз тепло-калорії користуються попитом А ідея мені подобається Єлена Дорофієвська відповів на коментар Фотиния, 08.11.2016 - 17:56
Я вас обожнюю Разом з Вашим почуттям гумору
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Підтримую твоє обожнювання!
Фотиния відповів на коментар Єлена Дорофієвська, 09.11.2016 - 11:10
а як ще виживати? Оцей вірш дуже мене занепокоїв, Люба не чужа мені... Хочу попередити про наслідки цієї згубної ідеї. На прикладі російської народної пісні "Во поле березка стояла" (перехожу на мову оригіналу). Вначале вполне пасторальная картинка: Во поле березка стояла, во поле кудрявая стояла в лучших традициях нар.песен "что вижу - о том пою", люли-люли, уси-пуси - всей этой мимишности хватило до начала второго куплета, когда герой вдруг озадачился проблемой: некому березку заломати! Какбэ все ходют мимо, любуются, а чтоб заломати - так нет! После 10-кратного повтора "люли-люли заломати" это становится навязчивой идеей, и к началу 3-го куплета в герое просыпается общественное сознание "если не я, то кто же?": выйду в поле погуляю, белую березку заломаю Заметьте, не "лягу под березкой почитаю, в холодке о добром помечтаю" (про "выйду поле пропахаю" я вааще молчу!) а вот так - сразу деструктивные мысли о том, как судьбу кому-нибудь сломать! Причем походя, гуляючи... А там во вкус войдёт: То березка, то рябина... до полного беспредела Ну что, девочки, кто тут еще желает деревом стать? Оно нам надо? И так найдутся чурбаны, готовые обозвать нас бревном! Сначала все соки выпьют, а потом в претензиях: "Что это ты, милая, как бревно?" Отож! Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
як же Ви все по поличкам чудово розіклали! Час брати у Вас уроки. До речі, не слід забувати про передбачене законом покарання за «заломати». Lana P., 07.11.2016 - 02:55
кажуть, що у дерев потрібно просити пробачення навіть за обрізану гілочку - об'ємний вірш і проникливий I.Teрен, 06.11.2016 - 21:25
Я хочу бути листям на тобіабо дозрілим яблуком спокуси, аби не піддаватися журбі, що у поета посивіли вуса. Любов Ігнатова відповів на коментар I.Teрен, 21.11.2016 - 14:41
Обірве листя вітер і впадеДодолу яблуко, налите теплим літом. То краще бути гілочкою, де Весна проб'ється знову білим цвітом. РОЯ, 06.11.2016 - 14:45
Самопожертва во ім'я щастя інших... Чи в цьому наше призначення?.. Та чи й оцінять, Любочко... Глибоко!
Плискас Нина, 05.11.2016 - 22:23
Сприйняття різне,як на мене,тут і філософія.Жінка завжди готова жертвувати,навіть життям,заради родинного затишку. Любцю,вірш глибокий,супер!!!!!
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, Ніночко! Ви мудра і прониклива жінка.
|
|
|