Я хочу спати з тобою і прокидатись поруч. Я хочу відчувати як б'ється твоє серце і бачити твою душу. Бо ти справжній. У всьому.
Навіть коли ми сваримося-я не перестаю тебе любити. Я люблю тебе ще більше. Не відпускати твоєї руки. Торкатися твого тіла і цілувати, коли ти спиш.
Дні без тебе тягнуться як віз через море. Немає ні човна, ні літака. Немає твого цілунку. І Земля-це всього слід від підошви черевиків.
Насправді в світі існує одне кохання. Речі-це дрібні молекули. Це атоми, які можна розбити. Будинки - це пісок і частинки, що ропадаються. Що колись відокремляться і розпадуться на стільки частинок, що вимір числа дорівнює поділеному атому на століття.
Що ж тоді існує в світі? Одна любов і кохання. Бо вона має світло, що ніколи не згасне. Вона має пам'ять, котру не поділять атоми і молекули.
Людина-це людина. Одна. Котру не заміниш ніким. Її поцілунок, її обійми. І наш світ. Тоді створюється зовсім новий світ. Двох.
Я хочу бажати тобі Янголів. Бо ти мій Янгол. З надутими губами і характером, який буду любити лише я. Бо ти тільки мій. Я кохаю тебе більше століть, що кохали. І навіть більше кохання...
