Системність устрою людського -
Це пастка меж і заборон.
Вона тримає у долонях
Й диктує низку перепон.
Ці перепони - несвідомі,
Бо в людях мислення нема.
А нащо? Хтось уже сказав так,
Роби, бо лиш ось це - твої права.
Та де ж свобода, коли люди,
В системі крутяться усі?
Як мріють про подібні речі,
І слідують хвіст у хвості.
Ланцюг "стандартів", "норм", "звичаїв",
А де людини власний глузд?
Чому подібними всі стали?
Чому забули душі звук?
Душа - то квітка у букеті,
Де кожен інший - індивід.
То чом же люди забувають,
Що поливати її слід?
Де благородні вчинки, творчість,
Чом всі подібні, як один?
Не думайте, що то є успіх,
Бути таким же як усі.
Фото: Pixiali
