У променях вечірньої зорі
Співаєш Ти , так,наче це - востаннє...
Твоя душа давно вже там,вгорі,
А тут - земна моя розпука рання...
Звучить оркестр завершеного дня,
Слухач один - завмерлий світ навколо...
І я ловлю губами навмання
Твоє меланхолійне щемне соло...
Твоїх пісень світ щиро так співав.
В мелодіях цих варто потонути...
Хтось понад хмарами вірша на них складав,
Аби хоч раз в житті колись почути,
Відчути, вистраждати, захлинутись і,
З останніми акордами - зомліти...
І тільки ти, у променях зорі
Горітимеш,співаючи,щоб жити...
