І вітер вщух, і більше не дощить,
І ніч іде провулками пустими
Цей світ для тебе просто сіра мить,
В твоїх світах нещадно правлять зими.
Атлантам вже несила це нести
І з кожним вдихом в грудях менше сили
Побудь зі мною трошечки на «Ти»
Розправ мої понівечені крила.
А ти в мені, будь ласка, не минай,
Твій біль піде із грозами під вечір
Останній крок і ти стаєш на край
Таких, як ти, спиняти небезпечно.
