****
Тендітне віття... вітер колихає
Густії трави-хмари… у моєму полі
Самотнє деревце зростало… проти долі
Не підеш… не коріння бо тримало
З останніх сил… Воно тягнулося до неба
З останніх сил лунало «ну…»… потреба
У сонці її віття погубила… висихало,
Покрилось полум’ям, обвуглилось… трималось
За ледь жевріючу жаринку й не пустила,
Навіть коли палала…. Ніжно голубила
Кусок вугілля, що діру в ній пропалило.
Вугілля ж бо не дерево… й згоріла.
