Я так давно забула як кохати,
Сидіти ніжно у обіймах і мовчати,
Дивитись в небо, зорі разхувати
І у коханого у ліжку засинати.
Я так давно не відчуваю вже турботу,
Коли дають тобі всю ласку і заботу.
Не відчувається того переживання,
Я так давно не відчуваю вже кохання.
Я так давно вже залишила всі надії
І по морозі я розвіяла всі мрії.
Всі охололи, перемерзли і пропали,
О як з тобою ми давно вже не кохали.
Я так давно уже навчилась махлювати
І на взаємність перестала вже чекати.
Бо в цьому світі є одне гірке страждання,
Яке, на жаль, і називається - кохання.