Проходять дні, життя стає складним,
Минулий час не повернути знову.
І розлучатись не бажаємо ми з тим,
Що зараз рідним є для нас з тобою.
Сюди прийшли ми всі такі чужі,
Та кілька днів пройшло і ми здружились,
Знайшли ми друзів відданих собі
І вмить всі разом ми ось тут прижились.
Свій перший день студента святкували
В 415 кімнаті,
Хоч добре один одного не знали,
Та на емоції були такі багаті.
Наш перший курс ніколи не забудемо,
Насичений подіями він був.
І хоч старенькими бабусями ми будемо
нам жаль буде, що швидко промайнув.
На другий рік уже все добре знали,
І сесію здавали без проблем…
А ще-ми "КВНщиками" стали,
З новими враженнями у життя підем.
Ми протираємо штани вже третій рік,
Гризем науку, зубримо конспекти.
Від друзів в гуртожитку збився лік,
Всі пройдені в Дрогобичі проспекти.
Четвертий курс. Дорослі і поважні.
Ступаєм гордо коридором темним,
Такі сміливі і такі безстрашні,
Навчання дивом стало аж приємним.
Ми практику у школі проходили,
Малят навчали по складах читати.
За руку букви з ними виводили,
Приходилось ліпити і співати.
На п'ятий рік ми трохи "попотіли" ,
Англійську вчили рано, вдень, вночі.
Ходить на пари дуже не хотіли,
Державні іспити здавали у кінці.
А ще диплом розумний написали,
Сторінок 40 "шкрябали" ночами.
Перед комісією довго захищали,
Викладачі пишалися аж нами.
Ну а тепер,так сумно за оцим
І ностальгія ходить крок за кроком.,
Життя стає доволі непростим
Яскравим непрочитаним уроком.