Колись стрілу спіймала жаба, яку стріляв всліпу дурак.
Молодшим сином він був в батька, а батьком в нього був сам - цар.
Стрілу шукати в ліс пішов, там жабу дурень і знайшов.
Та жаба була здоровенна, жіночім голосом вона, заквакала - "я вся твоя"
І там в болоті, серед лісу одружуватись він почав,
Щось квакала та жаба тихо, та дурень міцно все тримав.
Так і сказав їй - взяв "вас-з-ліса" від того й назва - "Василіса"
Що з жабою робив той дурень, то й навіть і для дурня гріх.
Аж з Василіси шкіра злізла, так дурень домагався втіх.
Побачив цар, що Іван-дурень завзято щось хова від всіх.
Та й дав указ - щоб всі сини, йому дістали різних цяцьок.
Їван тут обійшов усіх, бо з Василісою без цяцьок він мало б щось і якось зміг.
Побачив цар такії цяцьки і з дива навіть сивина знов потемнішала місцями.
Новий указ тоді дав цар - сини йому були повинні - представити своїх чувих.
Дурень він дурень, та й не дуже, тому і вговорив царя,
щоб зустрічь маскарадом була, бо жаба всеж таки страшна...
Пройшов додому і з під под полу дістав, ляльку що для забав.
В ту ляльку сунув Василісу, надмухав її, якось вдів, та й до карети усадив.
Приставив до карети слуг, та й до царя все це відправив...
Побачив отакоє цар, дар мови десь у нього дівся - такії форми, колір, стан...
Забрав до себе Василісу, щось там такоє він робив, що вибухнула лялька-втіха.
Народу купа назбігалось, всі гомонять - "що там взірвалось?"
Іван як бахнуло, так зразу побіг дивитись що й як.
Аж бачить - цар лежить, ледь диха, під ним все ліжко, по шматкам
І стеля впала, там є дірка, то Василісу вітром здуло,
Так бахнуло що жабу ту, кудись закинуло далеко...
Пішов за жабою дурак, а вийшло так, що йти далеко,
Бо Василіса від царя кудись забігла за моря, і люди кажуть що вона,
Вже вийшла заміж за Кощія, старий він олігарх заморський,
Очима тільки їсть її, та й поряд з нею спить тихенько,
На більше не спроможен він, а Василисі те і треба, бо все болить після царя.
Аж тут Іван нарисувався і до Кощія він пішов,
Права свої на Василісу доказував нехитро він,
Стрілу приставивши до горла він хутко вговорив старого,
Віддати йому Василісу, та ще з приданим - бричок п'ять.
Привіз Іван додому жабу і з нею далі щось робив,
Від дій таких таке вродилось... Ось так почався - "руський мір"...
@Khodunov
ID:
676867
Рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата надходження: 08.07.2016 19:05:43
© дата внесення змiн: 08.07.2016 19:05:43
автор: Khodunov
Вкажіть причину вашої скарги
|
