Ні, не знайду тепер натхнення я
Для підсолоджених віршів.
Чи забаганка, а чи видумка,
Можливо, щось сплете із них.
Та і того, певно, не станеться.
У круговерті брудних справ
Притьмом жадобою всі маються,
Тупий на душу давить хам.
Бреду по грязі цій розпатланий,
Сухий шукаю шмат землі.
Даремно – світ уже розчавлений!
То що ж робити тут мені?
Дощ б’є по вікнах затуманених,
А з телевізора «шнурок»
Брехню ллє людям задурманеним, –
Зімкнулось коло на замок.
Ось так і шльопаю по грязі я,
Натхнення мить вже не прийде.
А під вікном квітує яблуня,
До віршів безнадійно зве.
