Чекає солдата,
Лиш стомлена мати,
Не зна чи чекати
Листи чи писати.
І стомлені очі
Вдивляються в ночі
Чекати?не знає
Надій вже немає
І кожную днину
Ще сиву волосину
Добавить пів ночі
І сльози на очі
І зморшки втирає
Хустину тримає
Нема вже надії
Лишились лиш мрії,
Що лист той прийде
І дім навмання віднайде
У ньому він скаже,
А може й накаже
"Не бійтеся, Мати,
Я буду писати,
Але від снарядів Вас,щоб захищати
Я маю за Неньку-Вкраїну стояти.
Вдивляйтесь в дороги
У рідні Дніпрові пороги
І вірте,повернуся дуже я скоро..."
Для матері кожен на обрїї сірім
її син-солдат повертався із мрії....