Монументальні мікроби, амеби, розкудлані афоризми шпаціюють вулицями моїх дотошних мрій.
Робиш бутерброт з собою в неіснуючий офіс аби стрибати по краплям поту на кріслі звичної байдикуватості.
Капелюх тобі не потрібен, є капюшон, він захистить тебе від отруйних поглядів тих, хто найрадіацініший. Не потрібні очі в цьому місті, й на сходах ноги зайві, бо маєш відчуття, що вічне. Мусолиш його до непомітності від ахілесових поглядів величезних комах із каналізаційних отворів. Важкі дні пролетіли дарма...