Чорний капелюх, густі бакенбарди, щира усмішка, що гармонійно пасувала до синього метелика на шиї та срібного ланцюжка, який звивався між хвилями кишені та незмінний кавово-шоколадний настрій панували у його образі. Сьогодні його звична роль зазнавала корективів, адже знайомі дороги, що запрошували до найцікавіших, розрекламованих місць, залишилися у другорядних планах цього дня.Цього дня на нього очікувала екскурсія, присвячена зустрічі, що прожила в перспективі свого втілення у життя довгих шість років. Чотири добре-мало знайомі постаті зійшлися у домовленому місці, у визначений час, аби дізнатися , як складеться візерунок цієї строкатої зустрічі.
«Погляньте на той будинок, трохи ліворуч від міської ратуші. Там видніється самотній номер 14 і саме там зараз чудернацька дівчина наче диригент малюватиме візерунок руху львівських трамваїв. Вона навіть не підозрює, що за декілька хвилин під звуки джазу вона втілить у життя свою найпотаємнішу мрію, побачити його очі, відчути дотик його руки». Зацікавлені очі екскурсійних гастролерів холерично намагалися вловити потайливий чотирнадцятий номер, що мав додати ще одну частинку сьогоднішнього описового пазлу.
«Wherever you go, I have been looking for you»…... Ці слова заполонили її душу на останні два тижні, кружляли у думках, запрошували на танець посеред вулиці, відкидаючи геть усі правила поведінки у громадських місцях. Досить рідко випадає нагода побачити дівчину, яка заплющивши очі танцює посеред міста. Хтось зацікавлено та заворожено всотував зіницями кожен рух, дехто здивовано озирався, втікаючи від подібних диваків. Зважаючи на сучасний світ, який наповнений по самі вінця неформатними персонажами, які подекуди полишають по собі неприємні сюрпризи, що відголосками проживають своє життя у новиних репортажах, значна кількість танцювальних свідків, стрімко зменшувалася. Жити у чотирьох стінах заборон, думок оточуючих та ексцентричних хвилювань, чи правильно її зрозуміють, ставало дедалі важче і юна душа чітко усвідомлювала, що страх перед змінами може виявитися не таким вже й неговірким, аби знайти з ним спільну мову, схиливши до своїх життєвих пріоритетів.
Її душа живе музикою, книгами та мріями про шоколадні канікули, які досі існують у статусі мрії. Разом з ним, пристрасним, непередбачуваним чоловіком, вона проводила години біля монітору, спілкуючись про життя та його відтінки. Подекуди тендітний розум вибухав шквалом емоцій та образ (хоча маю зауважити, що завжди ображалася на нього вона, бо ніяк не могла сприйняти деякі його погляди на окремі речі), зникали з поля зору один одного, проте через певний відлік часу поверталися на спільного місця віртуальних зустрічей.
Чотири душі, що перетнулися у точці спільного часу та планів, проте кожен з них, наче маленька скринька таємниць та бажань. Чотири пори очікування, планування та завершальний акорд мелодраматичного кіновідрізку.
Як гадаєте, що він прочитає на її долонях, що підкажуть лінії, які перетнулися у звивистих лабіринтах долі? Можливо він пророкуватиме радощі, успіх чи розчарує сірою перспективою майбутнього? Хоча погляньте на її уста!! Вона променить радістю та спокоєм… Очевидно, що усі мрії мають втілитися у життя. Минуть хвилини і вони сховаються у брамі таємничої кам’яниці, залишаючи нам тільки здогадки про те, як мине їх зустріч, про що говоритимуть його уста, а що шепотітимуть душі у тихих закутках шоколадні.
Ми лише можемо споглядати та створювати власні діалоги, які прикріпимо до одного з чотирьох образів, що імпонуватиме нашим душам найбільше….
А можливо ви прагнете прожити їх історії життя з придуманими романтичними чи то ідеальними стосунками? Але ніхто не може перетнути відрізок вашого щодення. Моя розповідь – хвилина екскурсія життям випадкових постатей, однак ваші мрії схожі на ті, що панують у душах наших персонажів. Погляньте на свої відображеня у дзеркалі, посміхніться і віднайдіть сили, аби втілити у життя найзаповітніші бажання, танцюйте на вулицях, посміхайтеся незнайомцям та відчуйте симпатію життя, що тихенько простягає руку підтримки.
Ця дівчина не є особливою чи то обраницею щастя, вона творить свою історію, помиляється, досягає успіхів, але невпинно крокує вперед, вірячи у добро, щирість. Малюйте свої шедеври душ і не бійтеся жити яскраво!».
Чорний капелюх, густі бакенбарди, щира усмішка, що гармонійно пасувала до синього метелика на шиї та срібного ланцюжка, який звивався між хвилями кишені та незмінний кавово-шоколадний настрій розчинялися у вихорі спекотного липневого полудня, залишаючи усмішки на долонях захоплених туристів. Чудове джазове місто чекало на них, простилаючи безмежні обійми.
ID:
677662
Рубрика: Проза
дата надходження: 12.07.2016 20:25:21
© дата внесення змiн: 26.07.2016 15:01:44
автор: філософ
Вкажіть причину вашої скарги
|