Не так вогонь пече тіло,
як душу розлука з другом.
«Бджола»
Гідна подиву панянка —
Живиј класик-віртуоз
На веб-сајті жартома
Коники блискуче викида.
Пише твори чарівливі,
Ј раптом профіль усува.
Ніде правди діти —
Клубок стоїть у горлі,
Шукај вітра в полі.
А тој набира розгону,
Дощ промоче до рубця,
У безвихідь заганя.
Якиј хосен чекати
Ласки у погоди?
Тож сягнистим кроком
Наддаю чимдуж ходи.
Кулячись од холоду,
Хапаю щораз дрижаки.
Стає дедалі важче —
Береться вгору шлях.
Одяг, забрьоханиј украј,
Розлізся у лахміття.
Вітер куряву здіјма,
Сонце спрагу виклика.
Дісталось доброго потрошку —
Дорогу зовсім розпустило,
Десь гілля збило картуза,
Утома вже нагріла чуба,
Задирливиј когут дзьобнув,
Ще цуц за литку хапонув.
І понесло ж мене сюди!
Немає ради? Відкласти на безрік?
Дзусь! Оце вже врешті ні!
Схоплю за барки битиј вітер,
З цікавості нащулю вухо тремтячи,
Плекатиму почуте до пуття!
Смаглі губи, повітрям млоїть,
Відчутна змореність шляхами.
День схиляється на вечір —
Все сходе остаточно нанівець!
Сон ніяк не јде на очі —
Згортаю слізно пані творчість.
Невдовзі в розпалі весна.
Уже ј жданки розгубились,
І надія не зоріє…
Тре’ в читання зануритись,
Та у відчај не впадати
До останньої межі.
День крізь день чекаючи,
Покульгую знесиленим пером.
Творю, вигадую, пишу
Кульгаві рими мляві.
Заплішені, бездарні думки
Скидаю нерозумно в Інтернет.
Оцифровую, заримовую,
Усуваю лихослів’я зајвини,
Відшліфовую останні ці рядки!
Публікуюся на посміх!
Виставляюся на глум!
Наражаюся на кпини…, а пишу:
«Складаю подяку, знімаю крисаню
За мову ласкаву! Дарунки приємні!
Твори відверті! Підтримку шалену!
Конструктивні докори! Коментарі!
Слушні поради! Чудові оцінки!..»
Шморгаю носом, сльоза пројняла.
20.02.2016, Золотоноша
