А самота – по світі бродить,
Лукавить, блудить, колобродить.
Десь і погріється із п’яна –
І знову серце, наче яма.
Все порожнеча поглинає.
І знову там добра немає,
Бо плоть горить і знов бажає,
Болить і плаче, знемагає.
Вона не знає, що робити.
А треба – Господа просити:
Все, що болить, щоб оживити
І все на світі й всіх простити.
Господь із миром і спокоєм
Оселиться в твоїм покої.
Тоді лиш в мирі і любові
Здійсняться мрії світанкові.
Галина Яхневич
Гарно, Галино! Не знаю, як кому буває, мені ж самота помагає, щось зрозуміти, а щось ні, отак й злітають мої дні...
Тріумф відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Гарно дякую вам. І я також люблю на самоті роздумувати, щось писати. Що поробиш, так воно життя проходить, але головне, щоб з Господом улагодити всі питання.